Чому мене дратують люди?
Постійно дратують люди?
— Як же мене дратують ці люди! Хочеться, щоб мене ніхто не чіпав.
— А чим саме вони тебе дратують? — запитала наставниця Еллею, прогулюючись парком перед консультацією.
— Усім. Особливо тим, що дозволяють собі щось у мене запитати чи попросити, коли між нами немає нормальних стосунків. Я до них ставлюся не дуже добре, і вони до мене теж. Але чому саме вони звертаються до мене, якщо ми не переносимо одне одного? Я ніколи не дозволяю собі просити щось у людини, яка погано до мене ставиться. Я просто тримаюся від неї подалі. А вони ніби спеціально лізуть до мене. Іноді навіть під виглядом випадковості.
— Може, ти тому й ставишся до них погано, щоб вони в тебе нічого не просили й не було контакту?
— Хм… можливо. Але мені здавалося, що я люблю допомагати людям. Я багато чого вмію, можу швидко знайти рішення там, де інші не знають, що робити. Мені справді подобається допомагати… мабуть, просто не всім. Є люди, поруч із якими всередині все стискається. Хочеться закритися, зникнути, щоб вони були якнайдалі.
— А чому так? Що з ними не так?
— Тому що в них до мене погане ставлення. Я це бачу, хоча вони думають, що цього не помітно й щось «грають». Я не люблю ці ігри в «хороших» і брехню заради вигоди.
— А що, якщо ти помічаєш лише те, що підтверджує твоє ставлення?
Еллея замовкла.
Ці слова неприємно зачепили її. Бо всередині вона вже давно втомилася від постійного напруження. Їй здавалося, що люди завдають їй дискомфорту, але якщо бути чесною, вона й сама жила в постійному захисті. Наче весь час очікувала підступу, використання або болю.
— Згодна… можливо, я бачу не все. Але брехунів я точно відчуваю. І вони мене бісить. — Добре. А ти помічала, чого сама себе позбавляєш, коли не можеш попросити щось у тих, хто тобі неприємний?
— Так… нещодавно почала помічати. Навіть у дрібницях. Наприклад, знайшла потрібну річ, але мені не сподобався погляд продавчині або те, як вона зі мною розмовляла. І я пішла, хоча річ була мені необхідна. Потім тиждень шукала таку саму й купила набагато дорожче. І весь цей час усередині звучало питання: «Навіщо я так відреагувала?»
Еллея важко видихнула.
— І таких ситуацій багато. Я ніби сама перекриваю собі можливості лише тому, що мені хтось не подобається. Відмовляюся від допомоги, від спілкування, від простих рішень. Іноді навіть від грошей. Виходить… я сама створюю собі складнощі.
— А що ти відчуваєш поруч із людьми, які тебе дратують?
— Наче вони хочуть мною скористатися. Щось забрати. Вторгнутися в мій простір і впливати на мене.
— А ти впевнена, що весь час захищаєш себе саме від них, а не від власних почуттів?
Еллея зупинилася. Це питання ніби відкрило всередині щось болюче.
Вона раптом побачила, наскільки давно живе в розділенні: цих людей можна любити, а цих — ні. З цими можна бути м’якою, а з цими лише холодною й колючою. Але чим більше вона опиралася людям, тим сильніше життя зіштовхувало її саме з ними.
— Давай подивимося глибше, — м’яко сказала наставниця, коли вони підійшли до усамітненого місця в парку.
— Заплющ очі й відчуй: якщо ти не хочеш нічого просити в людей і залежати від них, то що тоді щодо грошей? Можливостей? Реалізації? Хіба все це приходить без контакту з людьми?
— Ні… — тихо відповіла Еллея після паузи.
— Я бачу замкнене коло. Я завжди хотіла більше грошей, щоб не залежати ні від кого й щоб мене ніхто не чіпав. Але самі гроші приходять через людей. Через стосунки. Через взаємодію. Виходить, я хочу отримати щось, одночасно відштовхуючи тих, через кого це приходить.
Вона замовкла, відчуваючи дивну суміш болю й полегшення. Усередині ніби руйнувалася стара картина світу.
Увесь цей час їй здавалося, що проблема в людях. У їхній поведінці, маніпуляціях, брехні.
Але зараз вона вперше побачила інше: роздратування було не лише про інших. Воно показувало її власну закритість, страх контакту й постійну внутрішню боротьбу.
— Може, саме тому мене так зачіпають певні люди… Бо через них життя показує мої обмеження?
Наставниця усміхнулася.
— Усе, що викликає сильну реакцію, завжди щось відкриває про нас самих.
Еллея замислилася над своїм прагненням до грошей.
Насправді вона не хотіла свободи. Вона хотіла сховатися. Хотіла жити так, щоб ніхто не міг її зачепити, образити чи використати. Тому намагалася все робити сама, ні в кого нічого не просити й нікому не бути винною. Але саме це й робило її роздратованою та самотньою.
Щойно Еллея допустила думку, що кожна людина в її житті навіщось потрібна їй самій, усередині стало тихо. Вона раптом відчула, скільки болю приховано за поведінкою людей. Хтось бреше, бо боїться бути відкинутим. Хтось маніпулює, бо не вміє просити прямо. Хтось удає хорошого, бо хоче любові й прийняття.
І та людина, яка дратувала її найбільше, раптом перестала здаватися ворогом.
— Вони не такі, як я думала… — тихо сказала Еллея, розплющуючи очі.
— Адже й сама я не любила людей по-справжньому. Я могла допомагати, але всередині дратуватися. Робити щось із надією, що від мене швидше відстануть. Могла бути холодною, колючою, зверхньою. А потім дивувалася, чому почуваюся погано й самотньо.
Вона зробила глибокий вдих.
— Моє ставлення до людей — це ж і є атмосфера, у якій живу я сама. Те, що я думаю про інших, я проживаю всередині себе. І неважливо, як до мене ставиться людина. У цей момент я проживаю саме свої почуття, свій стан, своє ставлення.
Наставниця уважно подивилася на неї.
— Головне, що ти побачила: якщо щось викликає в тобі сильну реакцію, значить, це прийшло не випадково. Це показує тобі те, що ти поки не хочеш прийняти або побачити в собі.
— Виходить, я бачу не все, бо надто впираюся у свої оцінки: це хороші люди, а це погані. І сама закриваю себе від життя, від можливостей, від досвіду… Лише тому, що хтось не відповідає моїм очікуванням.
Еллея несподівано усміхнулася.
— Здається, я вперше хочу не тікати від людей, а зрозуміти, чому вони з’являються в моєму житті. Цікаво…
Еллея з цікавістю заглибилася в нові експерименти взаємодії, виходячи за межі своїх обмежень і нелюбові до людей.
Якщо ти так само часто дратуєшся на інших, почуваєшся самотньою, не можеш довіряти й відкритися можливостям
пройди практику «Відкриваючись можливостям», яка допоможе глибше побачити причини роздратування на людей, вийти з внутрішнього опору й почати помічати можливості, які раніше були закриті через оцінки, напруження та неприйняття.
Практика доступна за посиланням 👇